Контакти
Будівля Управління Південно-Західної залізниці
Київ, вул. Лисенка, 6
Ukraine:Будівля Управління Південно-Західної залізниці: Unterschied zwischen den Versionen
Aus goethe.de
K (Newline insert before newBox via script) |
|||
| (2 dazwischenliegende Versionen von 2 Benutzern werden nicht angezeigt) | |||
| Zeile 1: | Zeile 1: | ||
[[Datei:UKRAINE_006_1_Eisenbahnverwaltung_Gebaeude.jpg|750px|thumb|left|Управління Південно-Західної залізниці © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | [[Datei:UKRAINE_006_1_Eisenbahnverwaltung_Gebaeude.jpg|750px|thumb|left|Управління Південно-Західної залізниці © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | ||
| − | Будинок Управління Південно-Західної залізниці був зведений за проектом німецького архітектора Олександра фон Гоґена та російського архітектора Валеріана Куликовського. Разом із прилеглими будинками він тривалий час зберігав статус найбільшої офісно-адміністративної будівлі в Києві. | + | Будинок Управління Південно-Західної залізниці був зведений за проектом німецького архітектора Олександра фон Гоґена та російського архітектора Валеріана Куликовського у 1887-1889 роках. Разом із прилеглими будинками він тривалий час зберігав статус найбільшої офісно-адміністративної будівлі в Києві. Споруда знаходиться у боковій вулиці відразу за Національною оперою України. |
| − | Фасад будівлі виконаний у т. зв. київському цегляному стилі з елементами бароко та ренесансу. До сьогодні зберігся оригінальний план споруди та його інтер' | + | Фасад будівлі виконаний у т. зв. київському цегляному стилі з елементами бароко та ренесансу. До сьогодні зберігся оригінальний план споруди та його інтер'єру. Всередині будівлі знаходяться вражаючий вестибюль, парадні мармурові сходи і довгий коридор, прикрашений декоративними елементами з кольоровою штукатуркою. |
[[Datei:UKRAINE_006_2_Eisenbahnverwaltung_Eingang.jpg|750px|thumb|left|Центральний вхід у будівлю © Goethe-Institut / Микола Іващенко]] | [[Datei:UKRAINE_006_2_Eisenbahnverwaltung_Eingang.jpg|750px|thumb|left|Центральний вхід у будівлю © Goethe-Institut / Микола Іващенко]] | ||
| − | Ліворуч від вхідних дверей знаходиться бронзовий бюст колишнього керівника | + | Ліворуч від вхідних дверей знаходиться бронзовий бюст колишнього керівника Управління Південно-Західної залізниці Сергія Юлійовича Вітте (1849-1915). Він був успішним державним діячем німецького походження, який дав поштовх будівництву Управління залізниці і сприяв заснуванню Київського політехнічного інституту. Вітте був міністром транспорту, міністром фінансів і Головою Ради Міністрів Російської імперії. Сергій Вітте вважається «дідусем російської індустріалізації» і є автором основоположних реформ у сільському господарстві. |
За його вказівкою почалось будівництво величезної Транссибірської магістралі, він запровадив золотий стандарт у Росії і створив умови для залучення іноземних інвестицій. Саме він підписав мирний договір після війни Росії з Японією, а у 1905 році був одним з авторів т. зв. Жовтневого маніфесту, що передбачав перетворення Росії у конституційну монархію та наділення громадян різними правами, такими як свобода совісті, свобода слова, свобода зібрань, свобода об'єднань та недоторканість особи. | За його вказівкою почалось будівництво величезної Транссибірської магістралі, він запровадив золотий стандарт у Росії і створив умови для залучення іноземних інвестицій. Саме він підписав мирний договір після війни Росії з Японією, а у 1905 році був одним з авторів т. зв. Жовтневого маніфесту, що передбачав перетворення Росії у конституційну монархію та наділення громадян різними правами, такими як свобода совісті, свобода слова, свобода зібрань, свобода об'єднань та недоторканість особи. | ||
[[Datei:UKRAINE_006_3_Eisenbahnverwaltung_Wittebueste.jpg|750px|thumb|left|Бронзовий бюст Сергія Вітте © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | [[Datei:UKRAINE_006_3_Eisenbahnverwaltung_Wittebueste.jpg|750px|thumb|left|Бронзовий бюст Сергія Вітте © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | ||
| − | Сергій Вітте був одним із найуспішніших інженерів, підприємців і банкірів німецького походження, які зробили неоціненний внесок у розвиток залізничного сполучення, промисловості та фінансово-економічної галузі як у Києві, так і в усій країні.{{#newBox:listbox}} | + | Сергій Вітте був одним із найуспішніших інженерів, підприємців і банкірів німецького походження, які зробили неоціненний внесок у розвиток залізничного сполучення, промисловості та фінансово-економічної галузі як у Києві, так і в усій країні. |
| + | {{#newBox:listbox}} | ||
== Контакти == | == Контакти == | ||
'''Будівля Управління Південно-Західної залізниці'''<br> | '''Будівля Управління Південно-Західної залізниці'''<br> | ||
Київ, вул. Лисенка, 6 | Київ, вул. Лисенка, 6 | ||
Aktuelle Version vom 4. September 2020, 16:29 Uhr
Будинок Управління Південно-Західної залізниці був зведений за проектом німецького архітектора Олександра фон Гоґена та російського архітектора Валеріана Куликовського у 1887-1889 роках. Разом із прилеглими будинками він тривалий час зберігав статус найбільшої офісно-адміністративної будівлі в Києві. Споруда знаходиться у боковій вулиці відразу за Національною оперою України.
Фасад будівлі виконаний у т. зв. київському цегляному стилі з елементами бароко та ренесансу. До сьогодні зберігся оригінальний план споруди та його інтер'єру. Всередині будівлі знаходяться вражаючий вестибюль, парадні мармурові сходи і довгий коридор, прикрашений декоративними елементами з кольоровою штукатуркою.
Ліворуч від вхідних дверей знаходиться бронзовий бюст колишнього керівника Управління Південно-Західної залізниці Сергія Юлійовича Вітте (1849-1915). Він був успішним державним діячем німецького походження, який дав поштовх будівництву Управління залізниці і сприяв заснуванню Київського політехнічного інституту. Вітте був міністром транспорту, міністром фінансів і Головою Ради Міністрів Російської імперії. Сергій Вітте вважається «дідусем російської індустріалізації» і є автором основоположних реформ у сільському господарстві.
За його вказівкою почалось будівництво величезної Транссибірської магістралі, він запровадив золотий стандарт у Росії і створив умови для залучення іноземних інвестицій. Саме він підписав мирний договір після війни Росії з Японією, а у 1905 році був одним з авторів т. зв. Жовтневого маніфесту, що передбачав перетворення Росії у конституційну монархію та наділення громадян різними правами, такими як свобода совісті, свобода слова, свобода зібрань, свобода об'єднань та недоторканість особи.
Сергій Вітте був одним із найуспішніших інженерів, підприємців і банкірів німецького походження, які зробили неоціненний внесок у розвиток залізничного сполучення, промисловості та фінансово-економічної галузі як у Києві, так і в усій країні.
