Контакти
Церква Святої Катерини
м. Київ, вул. Лютеранська, 22
Тел. +380 44 2536319
Ukraine:Церква Святої Катерини: Unterschied zwischen den Versionen
Aus goethe.de
K (hat „Церква Святої Катерини“ nach „Ukraine:Церква Святої Катерини“ verschoben) |
K (Newline insert before newBox via script) |
||
| (3 dazwischenliegende Versionen von 2 Benutzern werden nicht angezeigt) | |||
| Zeile 3: | Zeile 3: | ||
[[Datei:UKRAINE_018_2_Katharinenkirche_Innenraum.jpg|750px|thumb|left|Алтар та молитовний зал церкви Святої Катерини © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | [[Datei:UKRAINE_018_2_Katharinenkirche_Innenraum.jpg|750px|thumb|left|Алтар та молитовний зал церкви Святої Катерини © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | ||
| − | Багато представників лютеранської громади переїхали зі своїми сім'ями ближче до нової церкви. З часом цю територію почали називати «Німецька гора». Невелика, але напрочуд активна громада побудувала тут кілька шкіл, які користувались у Києві гарною репутацією. Архітектори церковної школи | + | Багато представників лютеранської громади переїхали зі своїми сім'ями ближче до нової церкви. З часом цю територію почали називати «Німецька гора». Невелика, але напрочуд активна громада побудувала тут кілька шкіл, які користувались у Києві гарною репутацією. Архітектори церковної школи, жіночої гімназії та школи для хлопчиків мали німецьке походження: Адольф-Фрідріх Карл Хекер, головний архітектор міста Києва у 1877-1892 роках, Мартін Вільгельм Клуґ та Едуард Фердинанд Брадтман, міський архітектор у 1895-1915 роках. У 1882 році за рахунок громади також було побудовано богадільню. |
| − | Перший камінь у фундамент сучасної церкви Святої Катерини було закладено 19 липня 1855 року, а 4 серпня 1857 року нову церкву було освячено. | + | Перший камінь у фундамент сучасної церкви Святої Катерини було закладено 19 липня 1855 року, а 4 серпня 1857 року нову церкву було освячено. Проект церкви розробили відомі російські архітектори німецького походження Іван Васильович Штром та Павло Іванович Шлейфер, які обидва вчились у Петербурзькій Академії Мистецтв. Церква Святої Катерини є найвідомішою будівлею Павла Шлейфера, яка зберіглася донині. Його син Ґеорґ Шлейфер теж став архітектором і побудував у Києві Хоральну синагогу, театр Івана Франка, а також інші визначні будівлі. |
[[Datei:UKRAINE_018_3_Katharinenkirche_Ralf-Haska.jpg|750px|thumb|left|Ральф Хаска, пастор церкви Святої Катерини 2008-2015 © PEK / Себастіян Кюль]] | [[Datei:UKRAINE_018_3_Katharinenkirche_Ralf-Haska.jpg|750px|thumb|left|Ральф Хаска, пастор церкви Святої Катерини 2008-2015 © PEK / Себастіян Кюль]] | ||
| Zeile 15: | Zeile 15: | ||
[[Datei:UKRAINE_018_4_Katharinenkirche_Engel.jpg|750px|thumb|left|Ангел біля входу до церкви Святої Катерини © Goethe-Institut / Сергій Клименко]] | [[Datei:UKRAINE_018_4_Katharinenkirche_Engel.jpg|750px|thumb|left|Ангел біля входу до церкви Святої Катерини © Goethe-Institut / Сергій Клименко]] | ||
| − | Під час антиурядових протестів наприкінці 2013 – на початку 2014 року церква Святої Катерини через близькість до Київського Майдану знаходилася майже у центрі протистоянь. Церква надавала протестуючим, незалежно від їх поглядів, їжу, напої, можливість зігрітися, відпочити та помолитись. У церковній будівлі було споруджено лікарню, де волонтери надавали медичну та психологічну допомогу. Фотографія пастора Ральфа Хаски, який стоїть у мантії між фронтами озброєних людей і намагається їх заспокоїти, а також інтерв'ю з ним, потрапили у більшість закордонних ЗМІ. | + | Під час антиурядових протестів наприкінці 2013 – на початку 2014 року церква Святої Катерини через близькість до Київського Майдану знаходилася майже у центрі протистоянь. Церква надавала протестуючим, незалежно від їх поглядів, їжу, напої, можливість зігрітися, відпочити та помолитись. У церковній будівлі було споруджено лікарню, де волонтери надавали медичну та психологічну допомогу. Фотографія пастора Ральфа Хаски, який стоїть у мантії між фронтами озброєних людей і намагається їх заспокоїти, а також інтерв'ю з ним, потрапили у більшість закордонних ЗМІ. |
| + | {{#newBox:listbox}} | ||
== Контакти == | == Контакти == | ||
'''Церква Святої Катерини'''<br> | '''Церква Святої Катерини'''<br> | ||
м. Київ, вул. Лютеранська, 22<br> | м. Київ, вул. Лютеранська, 22<br> | ||
| − | Тел. + | + | Тел. +380 44 2536319 |
| + | {{#newBox:listbox}} | ||
== Лінк == | == Лінк == | ||
* [http://www.katharina.kiev.ua/?lang=uk Церква Святої Катерини]<br> | * [http://www.katharina.kiev.ua/?lang=uk Церква Святої Катерини]<br> | ||
Aktuelle Version vom 4. September 2020, 16:29 Uhr
Перші церковні служби євангельської громади у Києві відбулись у серпні 1767 року в будинку німецького фармацевта Ґеорґа Фрідріха Бунґе. Оскільки громада збільшувалася, неподалік аптеки у 1794 році було побудовано дерев'яну церкву, що у 1811 році була зруйнована нищівною пожежею, яка пройшла містом. Вже в 1812 році в іншому районі Києва, на Липках, було побудовано нову дерев'яну церкву.
Багато представників лютеранської громади переїхали зі своїми сім'ями ближче до нової церкви. З часом цю територію почали називати «Німецька гора». Невелика, але напрочуд активна громада побудувала тут кілька шкіл, які користувались у Києві гарною репутацією. Архітектори церковної школи, жіночої гімназії та школи для хлопчиків мали німецьке походження: Адольф-Фрідріх Карл Хекер, головний архітектор міста Києва у 1877-1892 роках, Мартін Вільгельм Клуґ та Едуард Фердинанд Брадтман, міський архітектор у 1895-1915 роках. У 1882 році за рахунок громади також було побудовано богадільню.
Перший камінь у фундамент сучасної церкви Святої Катерини було закладено 19 липня 1855 року, а 4 серпня 1857 року нову церкву було освячено. Проект церкви розробили відомі російські архітектори німецького походження Іван Васильович Штром та Павло Іванович Шлейфер, які обидва вчились у Петербурзькій Академії Мистецтв. Церква Святої Катерини є найвідомішою будівлею Павла Шлейфера, яка зберіглася донині. Його син Ґеорґ Шлейфер теж став архітектором і побудував у Києві Хоральну синагогу, театр Івана Франка, а також інші визначні будівлі.
У радянський період, а точніше в 1938 році, міська рада Києва вирішила закрити церкву і використовувати будівлю як «приміщення для суспільних потреб». Певний час у церковних приміщеннях діяв клуб, пізніше там розташовувався склад паливних матеріалів.
Незабаром після проголошення незалежності України у Києві знову утворилася німецька євангелічно-лютеранська громада, але лише 29 листопада 1998 р. приміщення церкви Святої Катерини було повернуто німецькій громаді. За фінансової підтримки уряду Німеччини і багатьох спонсорів з Німеччини церква була ретельно відновлена.
Сьогодні церква Святої Катерини є центром німецької євангельської громади Києва. У церкві регулярно відбуваються богослужіння, є також власний великий хор.
Під час антиурядових протестів наприкінці 2013 – на початку 2014 року церква Святої Катерини через близькість до Київського Майдану знаходилася майже у центрі протистоянь. Церква надавала протестуючим, незалежно від їх поглядів, їжу, напої, можливість зігрітися, відпочити та помолитись. У церковній будівлі було споруджено лікарню, де волонтери надавали медичну та психологічну допомогу. Фотографія пастора Ральфа Хаски, який стоїть у мантії між фронтами озброєних людей і намагається їх заспокоїти, а також інтерв'ю з ним, потрапили у більшість закордонних ЗМІ.
