Контакти
Євангелічно-Лютеранська церква Св. Павла
Oдеса, вул. Новосельского, 68/2
K (Newline insert before newBox via script) |
|||
Zeile 8: | Zeile 8: | ||
[[Datei:UKRAINE_042_3_Evangelisch-Lutherische-Kirche-St-Paul-_Orgel.jpg|750px|thumb|left|Орган © Goethe-Institut / Олександр Шефер]] | [[Datei:UKRAINE_042_3_Evangelisch-Lutherische-Kirche-St-Paul-_Orgel.jpg|750px|thumb|left|Орган © Goethe-Institut / Олександр Шефер]] | ||
− | У 1990 р. відродилася міська лютеранська громада. У 2010 р. за підтримки Баварської лютеранської церкви (Німеччина) кірха була реконструйована. На її освячення приїхала з Німеччини онука пастора Бінеманна, який очолював громаду в 1868-1892 рр. Вона подарувала приходу сімейну реліквію ─ срібний єпископський хрест пастора.{{#newBox:listbox}} | + | У 1990 р. відродилася міська лютеранська громада. У 2010 р. за підтримки Баварської лютеранської церкви (Німеччина) кірха була реконструйована. На її освячення приїхала з Німеччини онука пастора Бінеманна, який очолював громаду в 1868-1892 рр. Вона подарувала приходу сімейну реліквію ─ срібний єпископський хрест пастора. |
+ | {{#newBox:listbox}} | ||
== Контакти == | == Контакти == | ||
'''Євангелічно-Лютеранська церква Св. Павла'''<br> | '''Євангелічно-Лютеранська церква Св. Павла'''<br> | ||
Oдеса, вул. Новосельского, 68/2 | Oдеса, вул. Новосельского, 68/2 |
У 1803 р. градоначальник Одеси, герцог Рішельє, виділив землі для поселення прибулих із німецьких держав ремісників. Поселення назвали «Верхньою німецькою колонією». У 1827 р. в центрі колонії була побудована кірха. Автор проекту ─ архітектор Карл Боффо, лютеранин італійського походження. Це була будівля простої архітектури в стилі класицизму. Протягом століття на церковній території було споруджено кілька шкільних будівель, реальне училище Св. Павла з великим спортивним залом, притулки для престарілих та сиріт і пасторат. Усі установи утримувала церковна громада.
У 1898 р. на місці старої було збудовано нову будівлю кірхи за проектом архітектора Германа Шойрембрандта, уродженця Штуттґарта. Вона могла вмістити 1200 віруючих, тисяча з яких була забезпечена місцями для сидіння. Внутрішнє оздоблення кірхи було простим. Розкішними можна було назвати лише дубовий різьблений вівтар і кафедру. Нова кірха в неороманскому стилі з традиційними елементами німецького церковного будівництва пізнього рейнського романтизму стала одним із символів міста.
Найвідомішим органістом кірхи був композитор і музикант Теофіл Ріхтер. Тут зародилася велика любов до музики у його сина, Святослава Ріхтера, який став всесвітньовідомим піаністом. На згадку про Теофіла і Святослава Ріхтерів у церкві були відкриті меморіальні дошки. Після встановлення радянської влади в Одесі в 1920 р. церковне майно, земля, навчальні та соціальні установи були націоналізовані. Духовні особи зазнали репресій. Діяльність церкви припинилася в 1937 р. Були зірвані дзвони і хрест. Спустіла кірха руйнувалася. Зникли елементи внутрішнього оздоблення.
У 1990 р. відродилася міська лютеранська громада. У 2010 р. за підтримки Баварської лютеранської церкви (Німеччина) кірха була реконструйована. На її освячення приїхала з Німеччини онука пастора Бінеманна, який очолював громаду в 1868-1892 рр. Вона подарувала приходу сімейну реліквію ─ срібний єпископський хрест пастора.
Євангелічно-Лютеранська церква Св. Павла
Oдеса, вул. Новосельского, 68/2