Національна опера України

Національна опера України © Goethe-Institut / Сергій Клименко

У 1867 році в Києві було створено постійну оперну і балетну трупу, і відтоді у Києві регулярно виконувались оперні та балетні вистави.

У 1896 році пожежа знищила стару будівлю театру, після чого міська рада Києва оголосила міжнародний архітектурний конкурс на побудову нового – і головне! – кам'яного оперного театру. Близько двадцяти відомих архітекторів з різних країн - Італії, Німеччини, Росії та Франції – взяли участь у конкурсі. Переміг проект архітектора німецького походження Віктора Шрьотера у стилі неоренесансу. Архітектор зробив понад 250 малюнків та креслень. Будівництво почалось у 1898 році із залученням понад 300 працівників. Театр повинен був справляти враження не лише ззовні, а й бути затишним для глядачів та зручним для акторів.

Два грифона з лірою © Goethe-Institut / Наталія Дяченко

Театр мав на теренах Російської імперії найбільшу і найкраще оснащену сцену (висота 22,87 м, ширина 34,3 м, глибина 17,2 м).

Особливо святково виглядала глядацька зала на 1650 місць, 384 з яких були у партері. Амфітеатр, ложа-бельетаж, чотири яруси – усе було прикрашено дрібними деталями з сусального золота. Темно-червоні крісла і штори навіювали водночас благородство й загадковість. Урочистої атмосфери додавали й величезні кришталеві люстри.

Скульптури Мельпомени та Терпсіхори над входом © Goethe-Institut / Наталія Дяченко

Зовнішній фасад театру був теж пишно прикрашений: красиві розетки, театральні маски, фронтони. Над входом гостей зустрічають скульптури Мельпомени і Терпсихори.

Новий театр було відкрито у вересні 1901 року оперою «Життя за царя» російського композитора Михайла Глінки.

Дві голови грифона на даху Національної опери України © Goethe-Institut / Наталія Дяченко

Історія Київської опери зазнала також сумної події: 1 вересня 1911 року під час відвідування опери було смертельно поранено тодішнього прем'єр-міністра і міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Столипіна, який помер від отриманих травм через чотири дні. Його поховали на території Києво-Печерської лаври.

У 1939 Оперний театр було названо на честь українського поета Тараса Шевченка, погруддя якого можна побачити над головним входом.