Контакти
Національна опера України
Київ, вул. Володимирська, 50
Ukraine:Національна опера України: Unterschied zwischen den Versionen
Aus goethe.de
K (hat „Національна опера України“ nach „Ukraine:Національна опера України“ verschoben) |
|||
| Zeile 2: | Zeile 2: | ||
У 1867 році в Києві було створено постійну оперну і балетну трупу, і відтоді у Києві регулярно виконувались оперні та балетні вистави. | У 1867 році в Києві було створено постійну оперну і балетну трупу, і відтоді у Києві регулярно виконувались оперні та балетні вистави. | ||
| − | У 1896 році пожежа знищила будівлю театру, після чого міська рада Києва оголосила міжнародний архітектурний конкурс на побудову нового – і головне! – кам'яного оперного театру. Близько двадцяти відомих архітекторів з різних країн світу: Італії, Німеччини, Росії та Франції – взяли участь у конкурсі. Переміг проект архітектора німецького походження Віктора Шрьотера у стилі неоренесансу. Архітектор зробив понад 250 малюнків та креслень. Будівництво почалось у 1898 році із залученням понад 300 працівників. Театр повинен був | + | У 1896 році пожежа знищила будівлю театру, після чого міська рада Києва оголосила міжнародний архітектурний конкурс на побудову нового – і головне! – кам'яного оперного театру. Близько двадцяти відомих архітекторів з різних країн світу: Італії, Німеччини, Росії та Франції – взяли участь у конкурсі. Переміг проект архітектора німецького походження Віктора Шрьотера у стилі неоренесансу. Архітектор зробив понад 250 малюнків та креслень. Будівництво почалось у 1898 році із залученням понад 300 працівників. Театр повинен був справляти враження не лише ззовні, а й бути затишним для глядачів та зручним для акторів. |
[[Datei:UKRAINE_014_2_Oper_Eingang.jpg|750px|thumb|left|Скульптури Мельпомени та Терпсіхори над входом © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | [[Datei:UKRAINE_014_2_Oper_Eingang.jpg|750px|thumb|left|Скульптури Мельпомени та Терпсіхори над входом © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | ||
Театр мав на теренах Російської імперії найбільшу і найкраще оснащену сцену (висота 22,87 м, ширина 34,3 м, глибина 17,2 м). | Театр мав на теренах Російської імперії найбільшу і найкраще оснащену сцену (висота 22,87 м, ширина 34,3 м, глибина 17,2 м). | ||
| − | Особливо святково виглядала зала на 1650 місць, 384 з яких були у партері. Амфітеатр, ложа-бельетаж, чотири яруси – усе було прикрашено дрібними деталями з сусального золота. Темно-червоні крісла і штори навіювали водночас благородство й загадковість. Урочистої атмосфери | + | Особливо святково виглядала зала на 1650 місць, 384 з яких були у партері. Амфітеатр, ложа-бельетаж, чотири яруси – усе було прикрашено дрібними деталями з сусального золота. Темно-червоні крісла і штори навіювали водночас благородство й загадковість. Урочистої атмосфери додавали й величезні кришталеві люстри. |
[[Datei:UKRAINE_014_3_Oper_Leier.jpg|750px|thumb|left|Два грифона з лірою © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | [[Datei:UKRAINE_014_3_Oper_Leier.jpg|750px|thumb|left|Два грифона з лірою © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | ||
| Zeile 15: | Zeile 15: | ||
[[Datei:UKRAINE_014_4_Oper_Griffonkoepfe.jpg|750px|thumb|left|Дві голови грифона на даху Національної опери України © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | [[Datei:UKRAINE_014_4_Oper_Griffonkoepfe.jpg|750px|thumb|left|Дві голови грифона на даху Національної опери України © Goethe-Institut / Наталія Дяченко]] | ||
| − | Історія Київської опери зазнала також сумної події: 1 вересня 1911 року під час | + | Історія Київської опери зазнала також сумної події: 1 вересня 1911 року під час відвідування опери було смертельно поранено тодішнього прем'єр-міністра і міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Столипіна, який помер від отриманих травм через чотири дні. Його поховали на території Києво-Печерської Лаври. |
У 1939 Оперний театр було названо на честь українського поета Тараса Шевченка, погруддя якого можна побачити над головним входом.{{#newBox:}} | У 1939 Оперний театр було названо на честь українського поета Тараса Шевченка, погруддя якого можна побачити над головним входом.{{#newBox:}} | ||
| Zeile 22: | Zeile 22: | ||
'''Національна опера України'''<br> | '''Національна опера України'''<br> | ||
Київ, вул. Володимирська, 50<br /> | Київ, вул. Володимирська, 50<br /> | ||
| − | Тел. +38 0 44 | + | Тел. +38 0 44 2347165{{#newBox:listbox}} |
== Лінк == | == Лінк == | ||
* [http://www.opera.com.ua/en/ Офіційна сторінка Національної опери України] | * [http://www.opera.com.ua/en/ Офіційна сторінка Національної опери України] | ||
Version vom 15. Juni 2016, 10:31 Uhr
У 1867 році в Києві було створено постійну оперну і балетну трупу, і відтоді у Києві регулярно виконувались оперні та балетні вистави.
У 1896 році пожежа знищила будівлю театру, після чого міська рада Києва оголосила міжнародний архітектурний конкурс на побудову нового – і головне! – кам'яного оперного театру. Близько двадцяти відомих архітекторів з різних країн світу: Італії, Німеччини, Росії та Франції – взяли участь у конкурсі. Переміг проект архітектора німецького походження Віктора Шрьотера у стилі неоренесансу. Архітектор зробив понад 250 малюнків та креслень. Будівництво почалось у 1898 році із залученням понад 300 працівників. Театр повинен був справляти враження не лише ззовні, а й бути затишним для глядачів та зручним для акторів.
Театр мав на теренах Російської імперії найбільшу і найкраще оснащену сцену (висота 22,87 м, ширина 34,3 м, глибина 17,2 м).
Особливо святково виглядала зала на 1650 місць, 384 з яких були у партері. Амфітеатр, ложа-бельетаж, чотири яруси – усе було прикрашено дрібними деталями з сусального золота. Темно-червоні крісла і штори навіювали водночас благородство й загадковість. Урочистої атмосфери додавали й величезні кришталеві люстри.
Зовнішній фасад театру був теж неабияк прикрашений: красиві розетки, театральні маски, фронтони. Над входом гостей зустрічають скульптури Мельпомени і Терпсихори.
Новий театр було відкрито у вересні 1901 року оперою «Життя за царя» російського композитора Михайла Глінки.
Історія Київської опери зазнала також сумної події: 1 вересня 1911 року під час відвідування опери було смертельно поранено тодішнього прем'єр-міністра і міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Столипіна, який помер від отриманих травм через чотири дні. Його поховали на території Києво-Печерської Лаври.
У 1939 Оперний театр було названо на честь українського поета Тараса Шевченка, погруддя якого можна побачити над головним входом.